Собори душ своїх бережіть  (О.Гончар).

Бути – значить спілкуватися діалогічно. Коли діалог закінчується, все закінчується… Два голоси – мінімум життя, мінімум буття (М.Бахтін).

Найкраща школа дисципліни – це сім»я.

Батьки найменше прощають чвоїм дітям ті вади, які вони самі прищепили.

Не можна щось побудувати словом, якщо те ж саме руйнувати ділом.

У людини є три нещастя: смерть, старість і погані діти. Смерть – неблаганна, старість – невідворотна, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від поганих дітей дім можна вберегти, як від вогню.

Якщо ви сердиті, порахуйте до десяти, перш ніж щось сказати, і до ста, якщо відчуваєте сильний гнів.

Не вважайте дитину своєю власністю - вона Божа.

Запам»ятайте: найголовніший ваш обов»язок – розуміти і втішати. Ви – не суддя, і не завжди приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і в п»ять, і в п»ятдесят років.

Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи доньки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

Любіть дитину такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита і не в усьому досягає успіху. Допоможіть їй стати собою.

Окрім їжі, дайте дитині тепло своїх сердець, спокій і вашу любов.

Не бийте «лежачого»: погана оцінка для дитини – вже достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті самі помилки. Допоможіть, а не карайте!

Виділіть у морі помилок острівок успіху дитини, на якому може триматись і вкорінюватися дитяча віра в себе.

Не поспішайте, бо це старий, вічний педагогічний гріх: ми очікуємо від дитини «все й одразу».